До нього долинали схвильованi вигуки капiтана i його помiчника. Вiн бачив i химерний конусоподiбний предмет, що заважав пересуванню буксира. Таке вiн спостерiгав уперше. Та й чути нi про що подiбне йому не доводилося. Руки мимоволi скинули з плечей гвинтiвку. Вiн намагався добре роздивитися, хто ж саме напав на буксир. "А можливо, винен не той, хто нападає, а команда буксира? - майнула думка. - Нi, зброю в хiд пускати рано. Треба ще з'ясувати".
Хвилина йшла за хвилиною. Буксир вiдносило течiєю все ближче й ближче до мосту.
Тепер вартовому було добре видно, що на палубi рiчкового судна пiднялася вся його нечисленна команда. Вигуки капiтана i його помiчника пiдняли усiх на ноги. Люди стояли на борту i щось голосно кричали конусовi, що летiв на них. Розбiрливих фраз вартовий чути не мiг. До нього долинали тiльки загальний гамiр i окремi слова. Видно, команда збентежилась не на жарт. Конус пiдлiтав до буксира все ближче й ближче...
I раптом з-пiд опуклого днища конуса рiзко вискочили два блискучi металевi стержнi з загнутими гачками-зубцями на кiнцях та зi скреготом уп'ялися в нiс буксира. їх страшна хватка була така сильна, що сталева обшивка буксира прогнулася i трiснула в кiлькох мiсцях. Буксир хитнуло з корми на нiс. Хтось iз команди не втримався на ногах i впав на палубу.
В цю саму мить вартовий побачив, як iз-пiд днища конуса вирвався тонкий промiнь. Своїм кiнцем вiн уперся в воду, яка тут же закипiла й заклекотiла довкола нього, мовби це був не промiнь свiтла, а струмiнь розплавленого металу. У всi боки повалила пара, що розiрваною хмарою попливла за вiтром.
Тепловий промiнь торкнувся борту буксира. Яскравим снопом увсебiч бризнули краплини розплавленого металу. Промiнь рiзав буксир без усякого зусилля. На його шляху трапився якiрний ланцюг. Промiнь без труднощiв розтяв його на частини. З такою ж легкiстю вiн перерiзав i товстi металевi кнехти бiля клюза, на лiвому борту.
Капiтан мимоволi заволав вiд жаху, коли край теплового променя пройшов по палубi за якийсь метр вiд його нiг. За секунду промiнь уже пропалив усю носову частину буксира вiд палуби до днища. Вода, що вривалася у пробоїну, одразу ж перетворювалася на пару.
Летючий конус з незвичайною легкiстю пiдняв над водою важкий вiдрiзаний нiс буксира i швидко засунув його своїми металевими стержнями в люк, що вiдкривався збоку. Тепловий промiнь одразу згас. Буксир рiзко накренився на нiс i став швидко тонути. Вода ринула у величезний вiльний отвiр.
- У воду! Всiм у воду! - не своїм голосом закричав капiтан, кидаючись до борту по палубi, що накренилась.
Його крик немовби вивiв людей з зацiпенiння. Один за одним усi кинулися в рiчку.
Вартовий на мосту пiдбiг до своєї будки й подав сигнал тривоги. Вiн не вiдводячи очей стежив за всiм, що вiдбувалося на рiчцi. Буксир затонув майже миттєво бiля самого мосту. На водi з'явилася велика масляна пляма. Спливли якiсь дошки й темнi предмети, їх тут же понесла течiя. Команда буксира пливла до берега. До вартового долинали голоси потерпiлих.
Дивний конус висiв у повiтрi над рiчкою, не рухаючись з мiсця.
Вартовому здалося, що вiн чує знайоме стрекотiння, яке наближалось. Низько над лiсом летiв вертолiт. Вiн попрямував просто до конуса.
VIII
Чадаз i астробiолог уважно розглядали результати хiмiчного аналiзу носової частини буксира "Чайка", виконаного роботом Щехса з усiєю ретельнiстю, яка притаманна автоматам. Перед ними була велика кiлькiсть цифр.
- Дивно, - сказав астробiолог, - сумнiватися у показаннях Щехса не доводиться. Але за його даними виходить, що спiйманий ним предмет на дев'яносто п'ять вiдсоткiв складається з залiза, а на долю решти хiмiчних елементiв припадає п'ять вiдсоткiв.
- Ви вбачаєте в цьому щось дивне? - запитав Чадаз.
- Звичайно. Я нiколи не повiрю, що жива iстота складається майже цiлком iз залiза. Цього не може бути. Залiзо, звiсно, повинне входити у склад живого органiзму, але не в такiй кiлькостi!
- Який же ви робите висновок?
- Це була не жива iстота.
- А що ж?
- Не знаю. Можливо, штучна споруда, механiзм, машина, - усе що завгодно, тiльки не живий органiзм!
- Ви помiтили, - звернувся хтось до Чадаза, - коли дивний предмет тонув, з нього у воду зiскочили якiсь постатi i попливли он до того берега. Можливо, це й були справжнi господарi планети?
- Може бути. Я добре не розгледiв. Але, очевидно, наш астробiолог має рацiю. Щехс, здається, напав на одну з їхнiх машин...
- Дивiться! - перепинили його. - До Щехса наближається лiтальний предмет! Звернiть увагу на те, як дивно вiн махає крильми!
На екранi всi побачили вертолiт, що виринув iз-за верхiвок дерев. Вiн пiдлiтав усе ближче й ближче до робота. Ось вiн пiдлетiв зовсiм близько, завис над водою й освiтив конус, що ширяв у повiтрi, яскравим променем фари для посадки.
Далi подiї розгорталися, як нiколи, стрiмко.
Робот Щехс виконував задану програму. Вона говорила: "Аналiз будови цiкавих предметiв". Пiд "цiкавими" вiн розумiв тi предмети, якi не так часто попадались йому на шляху... Спрощення, на яке пiшла група Чадаза двадцять п'ять рокiв тому через нестачу комiрок пам'ятi.
Буксир був одним iз цiкавих предметiв. Вертолiт - другим. Вiн був нагрiтий. З патрубкiв його двигуна било полум'я вихлопiв. Вiн лiтав. Логiчна схема керування робота виробила програму-команду: "Зустрiч з цiкавим летючим предметом. Хiмiчний аналiз летючого теплого предмета". I робот полетiв до вертольота. Полетiв просто по променю фари для посадки...
- Що вiн робить! - вигукнув Чадаз. - Це ж явно лiтальний апарат, а не жива iстота! Вiн знищить його! Я не хочу цього! Я неправильно склав його програму! Ми не хотiли нападати на них! Ми не хотiли, щоб Щехс руйнував їхнi машини! Стiй! Стiй! - крикнув вiн у мiкрофон.
Проте Щехс не чув його. Команда Чадаза повинна була чотири з половиною роки линути крiзь космос, щоб досягти Землi...
IX
Вартовий на мосту не мiг довше залишатися тiльки пасивним спостерiгачем, бачачи усе те, що вiдбувалося над рiчкою.
Дивний летючий конус наближався до вертольота. Шугонув тепловий промiнь, й у всi боки полетiли обрiзанi бiля самої основи лопатi гвинта. Вертолiт ринувся вниз, але був тут же пiдхоплений цупкими металевими лапами конуса. Увесь корпус вертольота тремтiв i бився, наче у передсмертних корчах. Екiпаж вистрибнув через боковi дверi в рiчку.
[Image02.tif]
Вартовий пiднiс гвинтiвку до плеча. Чорний силует конуса чiтко видiлявся на тлi рiчки, що поблискувала. Перед тим як натиснути на спусковий гачок, вартовий на мить затамував дух. Вiдчув, як вiддало в плече. Одразу ж перезарядив гвинтiвку i вистрелив удруге. Потiм утретє. Пострiл за пострiлом розрядив усю обойму. Вiн знав, що влучив. Промаху не було.
Велетенський конус раптом спалахнув синiм полум'ям i разом з вертольотом, нiби пiдбитий шулiка iз здобиччю в пазурах, опукою звалився в рiчку.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
