вільна воля. Будь-яка дисципліна аморальна. Учнів з ранньої юності привчають до несвободи і це аморально. Усім потрібно звільнитися від будь-якого гніту, структурного, системного чи батьківського. Діти є сучасними рабами, які перебувають у рабстві у своїх батьків, у своїх учителів або в інших структур і груп. Діти з самого свого дитинства звикають до несвободи, тому своє життя вони бачать як тюремне ув'язнення, вони заручники системної несвободи. Їх судять, їх постійно судять, вони живуть від суду до суду, чекаючи на вердикти вчителів або своїх батьків, від чого багато страждають. Кругом справжнісінькі судилища. Судять таланти, судять зовнішність людей, судять вчинки, судять слова і судять думки. Але де суд, там немає свободи. Будь-який суд аморальний. Аморальний як світський суд, так і аморальний суд релігійний. Будь-який суддя, божественний чи людський — аморальний по суті своїй. Судити, це означає чинити лиходійство. Також аморальні в'язниці будь-якого виду, лиходійством є будь-яке позбавлення людини свободи. Безсумнівно, що суддівство — це вид влади, а будь-яка влада аморальна, всяке владарювання є лиходійством. Будь-яка влада позбавлена людяності й божественності. Настільки ж і будь-яка релігійна ієрархія позбавлена божественності і людяності. Вони творять нерівність, бо проголошують — тих любити, а цих ненавидіти, коли потрібно всіх любити, люблячи самого себе. Якби кожен любив себе, то й рівнозначно ставився б до всіх людей. Але люди не люблять себе, тому панують і начальствують, бо їм мало себе, їм потрібні інші, вони хочуть реалізовуватися за рахунок придушення інших. Вони помилково хочуть узаконити у світі свободу через несвободу. Подібно до цього вони хочуть насильство побороти насильством. Розпусту вони хочуть побороти узаконеною розпустою. Аморальність вони узаконили, і це беззаконня вони звели в статус закону. Їхні беззаконня, починаючи від релігійних беззаконь і закінчуючи світськими беззаконнями, це письмова аморальність, яку вони вихваляють і пропагують серед людей. Зрозумівши все це, вже неможливо жити в цьому світі без відрази до всього того, що коїться у світі. І особливо огидні ті, хто це все беззаконня придумав під виглядом закону, і хто на цьому беззаконні багатіє. А багатіють релігійні або світські володарі тому що, та система і ті структури, які вони вигадали, дають їм право багатіти. Але є у світі поки що нечисленні люди, які знають моральність свободи і знають, що будь-яка влада — це зло, але це зло тимчасове, і в майбутньому будь-яка владна система або структура втратить свою колишню могутність і взагалі зникне. У майбутньому вже не буде будь-яких владних організацій, релігійних ієрархій, але настане загальна рівність усіх людей. Історія показує, як руйнувалися імперії, забувалися ідеології, скидалися тирани, і як розвіювалися релігії. Будь-яка влада смертна, і коли-небудь вона зовсім перестане існувати, бо вона аморальна. Якщо у людини є хоча б проблиск розуму, значить, вона вже дорівнює всім іншим людям. Людяність це іскра розуму, подих розуму. Людяність невимірна, вона не може бути малою або великою, як і божественність, нічим і ніким не вимірюється. Моральність також невимірна, вона або є в людині, або її немає, а там де її немає, там існує аморальність. Свобода в досконалій моральності. Моральність — це не організація, це не система, моральність — це не закони, не заповіти, і не заповіді, моральність — це свобода добра, свобода тих чеснот, які всім відомі і про які я пишу. Але світ невільний. Людина поки що не може звільнитися від несвободи хвороб, страждань, болю і смерті. Людина не тільки невільна від смерті, але вона також невільна і від свого народження. У любові до самого себе полягає свобода людської особистості. У цій вільній любові до самого себе і виявляється свобода моральності. Аморально обмежувати свободу віри, свободу слова і свободу творчості. Лише аморальність може ображати людину, проте моральна людина, яка любить себе і свою моральність, ні на що не ображається, бо їй завжди достатньо її власної досконалості. Аморально примушувати кого-небудь до роботи, до праці, аморально примушувати до творчості, аморально примушувати до навчання. Аморально погрожувати, шантажувати, накладати податки. Людина і так невільна, вона не вільна від своєї власної тілесності, від її життєво важливих потреб, а їй ще вигадують додаткові несвободи, щоб та почувалася всебічно пригніченою. Відомо, що найменша травма мозку людини може призвести до незворотних наслідків. Ця найменша травма або будь-яка інша може приректи людину на більшу несвободу. Найменший укус комахи, укус хворої тварини, невдале падіння, холод чи спека, різноманітні отруйні речовини — все це може зашкодити тілу людини, після чого вона перестане бути такою, як і була, втратить ту малу свободу, якою вона колись так безтурботно розпоряджалася. У тілі людини міститься стільки несвободи, але людям, немов цієї природної несвободи замало, і вони вигадують суди, в'язниці, тортури, колонії і табори. Людина невільна через свою тендітну тілесність і її хочуть ще більше обмежити. Так вільний розум страждає через усвідомлення крихкості своєї тілесної оболонки, і цей самий розум людський також хочуть обмежити, цензурувати, увігнати в рамки. Усюди кайдани і наручники. Гамівні сорочки всюди. Немов людям замало страждань власних тіл, їм начебто замало незворотної смерті, вони поспішають збільшити вже наявні муки життя. Світ песимістично невільний. Навіть якщо тіло людини перебуває в доброму здоров'ї в даний період життя, то це тимчасове явище, оскільки страждання, біль і смерть поки що незворотні. Якщо поглянути на світ очима хворої людини або ж із самого народження своєї хворої людини, то можна побачити, як вона все своє життя страждає, хворіє і скоро помирає. Тому будь прокляте все, що наповнило світ болем, стражданнями і смертю. Будь проклятий той, хто придумав біль, страждання і смерть. Однак усі мої прокляття посилаються в нікуди, мої прокляття не змінюють світоустрій. Прокляття безглузді. Людина може досягти моральної досконалості, але досягти повного позбавлення людини від судилищ і суддів практично неможливо. Судитися все, що є у світі, особливо часто піддається суду невинність. У майбутньому зло болю і страждань буде остаточно переможено, для цього потрібно буде вдосконалити людські тіла, зробивши їх не такими крихкими, якими вони є зараз. Моє писання говорить здебільшого про розум, який керує тілом. Адже жити морально може людина з будь-яким тілом, моральність для всіх однакова. Тіло обмежене, розум же нічим не обмежений. Єдине, що розуму може заважати, так це саме тіло, з його болем, стражданнями і смертю. Однак розум не може функціонувати поза оболонкою, одне пошкодження може порушити ясність розуму. Вільний розум, який добре функціонує і мислить поза своєю тілесною оболонкою, — це
