– Розумієш, я вікна хочу помалювати, а жінка …
– Отож, певно, що жінка. Я так і подумав, що то твоя жінка …
– Та до чого тут моя жінка ?
– Ти ж сам сказав, що жінка.
– Та ти ж не дослухав.
– Ні, то ти не дослухав. А мені дослуховувати нема чого, бо я й так знаю все, що ти далі скажеш.
Тутечки я зробив другу помилку. Мав необережність запитати:
– І що ж я далі скажу?
– А скажеш, що твоя жінка бачила мої вікна, і що вони найкращі в нашому будинку. Тому вона прислала тебе подивитись і зробити такі ж.
– І зовсім ні.
– Певно, що «ні». Тепер ти будеш відмовлятись від усього, тільки б не визнати, що я правий.
– Але ж я прийшов не тому…
– А що ж ти тепер мусиш казати, зараз ще скажеш, що вікна тебе взагалі не цікавлять.
– Мене цікавить вікно, але зовсім з іншого приводу. Просто …
– Тобі завжди треба «просто», а вікно у хаті, між іншим, дуже важлива річ. Воно є одним з центрів сучасного інтер‘єру.
– Послухай, та не потрібне мені твоє вікно.
– А що я тобі казав перед тим, що ти і від вікна відмовишся.
– Ти можеш хоч трохи помовчати і вислухати мене.
– Добре, кажи.
– Я зібрався вікна малювати, а жінка…
– Я вже то чув.
– Але ж ти знову мене не дослухав. Слухай далі.
– А далі мені не цікаво. Бо ти і далі нічого нового не скажеш. Тобі треба вікна малювати , а в мене вони вже помальовані. Ото й все. А ти тепер будеш казна що городити, щоб довести, що я не правий. А я тільки того й хочу, що тобі допомогти, бо вікна у хаті мають велике значення…
І Петро майже годину розповідав мені про значення і функції вікна від печерного періоду і до літаючих будинків науково-фантастичних оповідань. Я дізнався про вікно усе – форми, кольори, що воно може розділяти простір, або навпаки з‘єднувати приміщення у єдине ціле…
Та коли він почав докладно розповідати про відповідність між оформленням вікна і домашнім одягом господарів, я не витримав. Я гримнув дверима і поплентався на свій поверх міряти підвіконня.
